ІНСТРУКЦІЯ
для медичного
застосування препарату
АЗОТЕН
(ASOTEN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: S(-)atenolol*
4-[2-гідрокси-3-[1-метилетил)аміно]пропокси]-бензолацетатаміду;
основні фізико-хімічні властивості:
круглі, двоопуклі таблетки
білого кольору з гладкою поверхнею з обох боків (12,5 мг);
круглі, двоопуклі таблетки білого кольору з гладкою
поверхнею на одному боці та лінією розлому з іншої (25 мг);
круглі, двоопуклі таблетки світло-оранжевого кольору
з гладкою поверхнею на одному боці та лінією розлому з іншої (50 мг);
склад: 1 таблетка містить
S(
-)атенололу 12,5
мг або 25 мг, або 50 мг;
допоміжні речовини:
таблетки по 12,5 мг та 25 мг: целюлоза
мікрокристалічна, крохмаль преджелатинизований, колоїдний діоксид кремнію,
натрію крохмалю гліколят, магнію стеарат;
таблетки по 50 мг: целюлоза мікрокристалічна,
крохмаль преджелатинизований, кремнію діоксид колоїдний, натрію крохмалю
гліколят, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, крохмаль кукурудзяний, барвник
сансет жовтий (Е 110).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Селективні
блокатори бета - адренорецепторів.
Код АТС С07А В03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Атенолол – рацемічна суміш S (-) та
R (+) ізомерів (1:1). S(-) атенолол – активна хіральна форма Атенололу.
Дослідження довели, що тільки S (-) атенололу властиві специфічні негативний
хроно- , інотропний та інші ефекти, тоді як R (+) ізомер є неактивним. S(-)
атенолол має значно більшу спорідненість до β1-адренорецепторів, ніж
R (+) атенолол. Рандомізоване, подвійне сліпе клінічне дослідження довело, що S
(-) атенолол у дозі 50 мг має таку ж гіпотензивну активність, як рацемічний
атенолол у дозі 100 мг.
S (-) Атенолол – це
кардіоселективний
b1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, який
виявляє антиаритмічну, антиангінальну та гіпотензивну дії за рахунок зменшення
стимулюючого впливу на серце симпатичної нервової системи і циркулюючих у крові
катехоламінів. S (-) Атенолол є гідрофільною речовиною, погано проникає через
гематоенцефалічний бар’єр, що зумовлює низький ризик побічних ефектів з боку
ЦНС, він не має мембраностабілізуючої дії. Препарат виявляє негативний хроно-,
дромо-, батмо- та інотропний ефекти, оптимізує роботу серця. Зменшує частоту
серцевих скорочень у спокої та при фізичному навантаженні. Антиаритмічний ефект
обумовлений пригніченням проведення імпульсів в антеградному і, меншою мірою, у
ретроградному напрямі через атріовентрикулярний вузол і додатковими шляхами.
Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда у кисні внаслідок
зменшення частоти серцевих скорочень (зростання часу діастоли і покращення
перфузії міокарда) і скоротливості. Антигіпертензивний механізм включає зниження
хвилинного об’єму, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин та
пригнічення вивільнення реніну нирками. Терапевтичний ефект досягає максимуму
через 2 - 4 год, триває – до 24 год.
Фармакокінетика. У травному тракті абсорбується
приблизно 50% введеної дози препарату, біодоступність становить 40 - 50%,
зв’язок з білками плазми становить приблизно 6 - 16%, максимальна концентрація у
крові досягається через 2 - 4 год після перорального прийому. Об’єм розподілу
0,7 л/кг. Період напіввиведення – 6 - 9 год. S(-)aтенолол практично не
метаболізується в печінці, виводиться нирками (90% в незміненому вигляді), при
порушенні функції нирок період напіввиведення значно збільшується. Погано
проникає через гематоенцефалічний бар’єр проходить через плацентарний бар’єр,
секретується в грудне молоко.
Показання для застосування. Ішемічна хвороба серця, стенокардія
напруження і спокою, інфаркт міокарда з порушенням серцевого ритму без ознак
серцевої недостатності, попередження інфаркту міокарда і раптової коронарної
смерті; артеріальна гіпертензія; синусова тахікардія, пароксизмальна передсердна
тахікардія, надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія, миготлива тахіаритмія,
гіперкінетичний кардіальний синдром функціонального ґенезу.
Спосіб застосування та дози.
Дорослим препарат
призначають
внутрішньо 1 раз на добу перед прийомом їжі, не розжовуючи і
запиваючи невеликою кількістю рідини. Призначається 1 - 2 рази на
добу.
При стенокардії призначають по 25 - 50 мг 1 раз на
добу, в деяких випадках доза може бути збільшена до 200 мг/добу.
Для лікування артеріальної гіпертензії початкова
доза становить 12,5 - 25 мг 1 раз на добу. За необхідністю дозу підвищують через
1 тиждень на 25 мг, середня доза – 50 мг/доб. Препарат застосовують у вигляді
монотерапії або у складі комбінованої терапії з іншими гіпотензивними
препаратами. Підвищення добової дози для лікування артеріальної гіпертензії
більше 50 мг не рекомендується, оскільки терапевтичний ефект не посилюється, а
вірогідність розвитку побічних ефектів зростає.
При гіперкінетичному кардіальному синдромі
призначають по 12,5 - 25 мг/доб.
При кліренсі креатиніну 10 - 30 мл/хв призначають по
50 мг через день або 25 мг/доб; при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 25 мг
через день, або 50 мг 1 раз у 4 дні, або при лікуванні гемодіалізом по 25 мг
після кожного діалізу.
У разі, якщо планується відміна препарату, доза
знижується поступово: на ¼ дози кожні 3 - 4 дні.
Максимальна добова доза становить 100 мг.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія,
відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності міокарду,
ортостатична гіпотензія, послаблення скорочуваності міокарду, серцева
недостатність, у хворих з “переміжною” кульгавістю і синдромом Рейно відчуття
холоду в кінцівках, синкопе.
З боку нервової системи: підвищена втомлюваність,
запаморочення, депресія, галюцінації, головний біль, судоми, безсоння або
сонливість, парестезії.
З боку респіраторної системи: рідко задишка,
ларинго- та бронхоспазм.
З боку травного тракту: нудота, запори,
діарея.
З боку системи кровотворення:
тромбоцитопенія.
Печінка та нирки: підвищення рівня білірубіна і
креатиніна в сироватці.
Алергічні реакції: гіперемія шкіри, шкірне
висипання, свербіж, псоріазоподібний висип або загострення псоріазу.
Інше: слабкість, зменшення секреції сльозової
рідини, кон’юнктивіт, сухість у роті, підвищення рівня цукру крові (у хворих з
інсуліннезалежним цукровим діабетом), зниження рівня цукру крові (у хворих, які
одержують інсулін), посилене потовиділення, послаблення лібідо, синдром
“відміни“.
Протипоказання. Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату,
артеріальна гіпотензія, брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 40/хв,
атріовентрикулярна блокада ІІ - ІІІ ступенів, синдром слабкості синусового
вузла, синоатриальна блокада, гостра серцева недостатність, хронічна серцева
недостатність ІІ - ІІІ ст., кардіогенний шок, кардіомегалія без ознак серцевої
недостатності, порушення периферичного кровообігу, міастенія, метаболічний
ацидоз, вагітність, період лактації. Дитячий вік до 15 років.
Передозування.
Симптоми: брадикардія, атріовентрикулярна блокада,
шлуночкова екстрасистолія, зниження артеріального тиску, серцева недостатність,
судоми, бронхоспазм.
Лікування: при порушенні атріовентрикулярної
провідності – внутрішньовенне введення 1 - 2 мг атропіну, епінефрину або
встановлення тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії –
лідокаїн. Якщо немає ознак набряку легенів – внутрішньовенне введення
плазмозамінних розчинів, при нефективності – введення адреналіну, допаміну,
добутаміну; при судомах – внутрішньовенне введення діазепаму; при бронхоспазмі –
інгаляційно або парентерально – b-адреностимулятори.
Особливості застосування. З обережністю призначають препарат хворим на
цукровий діабет (особливо при його лабільному перебігу), пацієнтам з хворобою
Рейно, облітеруючими захворюваннями периферичних артерій, феохромоцитомою (у
такому разі необхідно попереднє лікування альфа-адреноблокаторами), пацієнтам з
важкими порушеннями функції нирок.
Бета-блокатори не рекомендують застосовувати при
вазосмастичній стенокардії.
Слід з особливою обережністю призначати препарат
хворим з бронхіальною астмою і іншими бронхообструктивними захворюваннями, в
такому випадку препарат призначають у мінімально ефективних дозах.
При тиреотоксикозі атенолол може замаскувати
клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у
хворих на тиреотоксикоз протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику
гіпертиреозу.
У разі необхідності проведення хірургічних втручань
слід підібрати наркотичний засіб з мінімальною негативною інотропною дією.
При нирковій недостатності доза Азотену може бути
зменшена. Хворим, що знаходяться на гемодіалізі можна давати 25 мг Азотену після
кожного сеансу. Хворим з тяжкою алергією до харчових продуктів, медикаментів або
отрутам комах в анамнезі слід призначати атенолол з обережністю у зв’язку з
можливим загостренням алергії. За виникнення будь-яких симптомів алергії під час
лікування атенололом необхідна консультація лікаря.
Атенолол слід з обережністю призначати пацієнтам з
псоріазом через можливість загострення псоріазу.
Атенолол проникає через плацентарний бар’єр і може
негативно впливати на дитину. При необхідності лікування жінок, які годують
груддю слід вирішити питання про перехід на штучне вигодовування.
У літніх пацієнтів рекомендують починати з 12,5 мг
на добу (доза може бути збільшена під контролем АТ та ЧСС). У разі виявлення у
таких пацієнтів вираженої брадікардії, гіпотензії, порушення ритму, провідності
або інших ускладнень необхідно зменшити дозу атенололу або відмінити
його.
Безпечність застосування препарату в педіатричній
практиці не доведена.
Протягом лікування препаратом слід зберігати
обережність при керування транспортом і роботі з потенційно небезпечними
механізмами.
Припинення тривалого курсу лікування повинно
відбуватися поступово, під наглядом лікаря.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Одночасний прийом атенололу
и верапамілу (або ділтиазему) може викликати посилення кардіодипресивної дії. У
разі необхідності внутрішньовенного введення верапамілу, це слід робити не менш
ніж через 48 годин після відміни атенололу. При одночасному застосуванні
атенололу з верапамілом, дилтіаземом, аміодароном резерпіном, метил допою, або
антиарітмічними засобами 1А класу (хінідин, дизопирамід, новокаінамід)
підвищується ризик розвитку брадикардії і уповільнення AV- провідності.
Одночасний прийом верапамілу, дилтіазему, дигоксину, аміодарону, резерпіну,
альфа-метилдопи, клонідину, гуанфацину, антиаритмічних засобів і загальних
анестетиків підвищує вираженість негативного хроно-, іно- та дромотропних
впливів. Алергени, що застосовують для імунотерапії, бо екстракти алергенів для
шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або
анафілаксії. При одночасному застосуванні атенололу з похідними ерготаміну,
ксантину, а також з НПЗЗ – ефективність атенололу знижується. При одночасному
застосуванні препарата з інсуліном, протидіабетичними засобами для внутрішнього
прийому їх гіпоглікемізуюча дія посилюється. При одночасному застосуванні
Азотену та гіпотензивних засобів інших груп (сечогінних, антагоністів кальцію, і
АПФ) або нітратів - гіпотензивний ефект посилюється. Гіпотензивний ефект
послаблюють нестероїдні протизапальні засоби (затримка натрію і блокування
синтезу простагландинів нирками) та естрогени (затримка натрію). При одночасному
призначенні S(-)aтенололу з резерпіном, метилдопою, клонидином, верапамілом
можливе виникнення вираженої брадикардії. Одночасний прийом верапамілу,
дилтіазему, дигоксину, аміодарону, резерпіну, альфа-метилдопи, клонідину,
гуанфацину, антиаритмічних засобів і загальних анестетиків підвищує вираженість
негативного хроно-, іно- та дромотропних впливів.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей,
захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності –
2 роки.
